Бортовий журнал: Підсумки року 2018

Цей рік дійсно виявився вирішальним, як я і прогнозувала рік тому. Я зробила рудого Еда і зрозуміла, що все що хочу бути тут. І це не просто зміна, це щось абсолютно нове в моєму житті. Я веду "рік у фото" з 2012 і ще жодного року в мене не було так, щоб я нікуди не виїжджала з Києва. В 2012 Львів, Умань, Забір'я,

2013 Лондон, Кардифф, Київська Русь, Крим,

2014 Краков, Мюнхен, Очаків, Ізраїль,

2015 Дублін, Вроцлав, Дрезден,

2016 Вроцлав, Львів, Київ, Берлін, Мюнхен, Дрезден, Обергюнсбург,

2017 Карлштейн, Краків, Прага, Венеція, Кемптен, Вальбжих, Ческій рай, Золотий потік, Мерано, Піза, Рим, Помпеї, Барі, Ігуменіца, Салоніки, Халкідіки, Нюрберг, Дрезден.

Темпи моїх переміщень з року в рік лише зростали.

І ось раптом я не поїхала нікуди. Навіть з чоловіком і малими в Скадовськ не захотіла. Я ніколи в житті ще не відчувала себе настільки тут і зараз. Я саме там де хочу і маю бути. Не знаю наскільки довго триватиме це відчуття перед тим як я знову зберуся у подорож. Можу сказати лише, що тепер вона не буде спробою втечі з повсягденності. Тому що саме тут у Києві я нарешті живу справжнім, не інстаграмним життям. Нікому нічого не довожу, ні від кого не чекаю - ані схвалення, ані осуду.

Ще ніколи в житті я так не любила чоловіка і не була ні з ким такою близькою. Я майже перестала писати щоденник, тому що тепер ми годинами говоримо про все. Про життя, про шлюб, про нас. І єдине чого я боюся, що ми не встигнемо наговоритися за життя =)

Я тепер усвідомлюю, який це малий строк для того, щоб провести його з коханою людиною. І мені шкода кожної хвилини витраченої на побут, нерви чи роботу =)

Якщо б в мене було додаткове життя я хотіла б прожити його так само як останні 14 років тільки повільніше, щоб встигнути насолодитися моментом.

Діти вчаться, з родичами все в порядку, все добре, хіба що другу книгу я так і не написала через брак часу.