Цей новий рік обіцяє бути самим надзвичайним у моєму житті, але все одно потрібно віддати належне започаткованим традиціям, тому зроблю традиційні підсумки року.
5 місяців в Польщі, 2 місяці в Україні, 2 місяці в Греції,1 місяць в Чехії, 1 місяць в Німеччині, 1 місяць в Італії.
Вроцлав, Київ, Пшемишль, Карлштейн, Краків, Прага, Венеція, Обергюнсбург, Кемптен, Вальбжих, Ческій рай, Золотий потік, Мерано, Піза, Рим, Помпеї, Барі, Ігуменіца, Салоніки, Халкідіки, дорога Тимельсйох, Європа-парк, Нюрберг, Дрезден.
Муж змінив роботу, ми кілька разів переїжджали зі всіма речами і трохи бомжували. Померла бабуся. Посварилася з дуже старими знайомими яких щиро вважала друзями. Ярка здав на зелений пояс айкідо! Вовка здав 10 і 9 кю. Почала писати другу книгу. Можна сказати, що цього року я переусвідомила життя. Втомилася бути дорослою і повністю відпустила контроль.
В цьому році ми повернулися додому з Польщі. Це найголовніше рішення року. Окрім того Ярка майже цілий рік прожив один у Києві і це на диво зробило нас ближчими. Він усвідомив, що без родини жити нудно, я зрозуміла, що Ярка подорослішав і потребує власного життєвого простору. Це більше не мій маленький синочок і це дуже круто.
Вовка перейшов вчитися на ДО і тепер я у роздумах щодо повернення до школи. Це цікавий досвід і мені вже далеко не 30, коли я думала що все на світі знаю і розумію як потрібно виховувати дітей =)
Тепер я цілком усвідомлюю наскільки я не знаю абсолютно нічого і наскільки цікавим і важким є шлях пошуку відповідей на свої питання. Я остаточно перестала намагатися все зробити правильно, бо ідеальність заважає вчитися на помилках. Саме помилки є точками зростання. А внутрішня мотивація до змін набагато важливіша за всі зовнішні батьківськи впливи. Не навчити будувати кораблі, а навчити сумувати за морем.
Аліса підростає і відчуваю дуже скоро навчить мене мислити інакше і повністю перетрусить мою звичну картину світу. Дочка це якійсь надпотужний зсув самих основ реальності для мене. Мій світ більше ніколи не буде таким як був.
З чоловіком весь рік було дуже складно все. Я відчуваю, що йому треба зі мною розлучитися і поженитися знову. Тому, що він сильно змінився за цей час. Це ніяк вже не той 21 річний хлопчик з яким я познайомилася безліч років тому. Тепер це доросла людина яка тим не менше боїться своєї дорослості. І я це не засуджую. В світі патріархату важко живеться не лише жінкам, не треба цього забувати. Так, жінок позбавляють певних прав та свобод, але іноді людям так простіше. Без зайвих прав, без надокучливих свобод. Ти ніби дитина і можеш хотіти платячко. Цього року я багато разів чула від чоловіка "хочу платячко". Необхідність вирішувати це не тільки сила, це і величезний тягар.
Криза середнього віку в нас проходить по різному. В мене це в основному криза самоідентичності, в чоловіка це підлітковий бунт. Я задовбалася бути всім дорослою, він втомився бути хорошим хлопчиком. Що буде далі я не знаю, але точно не хочу, щоб зі мною мучилися. Життя закоротке для особистих драм, а я не переношу драми. Мені треба спокій і мирне домашнє вогнище, інакше я починаю бухати і нити з приводу краху людства. Як не крути, а мені потрібна жона =)
Мені подобається що наш новий рік починається так символічно. З ремонту квартири. Це не про то хто головний, це про роботу в команді. Поки я це пишу, хлопці пакують речі в машину і везуть у гараж. Коли вони поїдуть, я почну фарбувати стіни і шпаклювати підлогу. Вперше у НР ми не подорожуємо, і не бухаємо у родичів, і не йдемо на якісь івенти. Ми фарбуємо стіни і рухаємо меблі. Кілька останніх років я не розуміла де хочу бути. І після 10000км по Польщі, Чехії, Австрії, Німеччині, Італії та Греції я зрештою розумію, що я хочу бути саме тут.
Минулі роки:
2012
2013
2014
2015
2016
Немає коментарів:
Дописати коментар