Time назвав цей рік найгіршим за життя останніх трьох поколінь і перша реакція яка була у всіх "та ладно, а як же війна і голодомор!" Але направду ніхто з тих хто зараз живе не особливо застав ті часи так що не треба обурюватися.
Якщо це саме страшне, що чекає на людство, то ми дійсно найщасливіше покоління в історії. Але лякає не це. Лякає те, що як людство ми іспит провалили й ніяких висновків зроблено, напевне, не буде. Бо ті хто перехворів легко нічого не зрозуміє, а ті хто загинув нічого не розповість.
У 2020 мені довелося зробити ремонт у квартирі, щоб вона відповідала новим реаліям, виявилося що в нас катастрофічно мало місця. Довелося відмовитися від садочка, гуртків і спортзали. Психологічно це сильно вдарило по мені. Рятують доставка їжі та онлайн активності (слава людям які працюють там) але все одно стало важко. Чоловік, відповідно, працює більше (по відчуттях він в принципі працює весь час коли не спить), це позитивно відбивається на доходах, звичайно, але дуже виснажує психологічно.
В мене зламався сон і почалася анемія. З позитивного, я нарешті зробила зубні імпланти (це було складно і довго) і почала пити гормони щитоподібної залози. Продовжила писати книгу, але мені все ще не дають повноцінно працювати над нею. Це при тому, що я повністю передала готовку, прибирання і всі хатні роботи старшим дітям і чоловіку. За весь рік я жодного разу не вмикала пралку чи не розбирала посудомийку. Щоправда, час, який звільнився, пішов на ремонт (повністю моїми руками) і навчання дітей на дистанційці, проєкти чоловіка та оплату рахунків, планування бюджету і так далі. Це більш ніж повноцінний робочий день і у мене просто не залишається часу на спілкування з друзями чи інші активності.
Але я стараюся записувати аудіокнижки (дуже не професійно і взагалі нашвидкуруч) і знімати тіктоки, вести бложики й сторінки чоловіка, а їх вже більш як шість. Діти завжди поруч, але все одно на них не вистачає часу, за чоловіком я просто відверто сумую, хоча ми весь час фізично поруч. Пару раз в місяць вночі ми ходимо у космотабір, щоб напитися і потанцювати й це єдині розваги які ми можемо собі дозволити.
Я хочу щось змінити, але не розумію що. Я дивлюся як живуть інші й мені їх життя не подобається =)
Я збудувала свій світ так, як хотіла, але мені все одно чогось не вистачає. Хочеться більше свободи та часу на творчість
Немає коментарів:
Дописати коментар