Помітила, що боюся писати такі речі, бо ментальність. Тупо боюся наврочити 
Але писати треба. Я з родиною повернулася в Україну вже 4 місяці як, тобто це вже не туризм. І контраст відчувається величезний. Не в сенсі Європа-Україна, а в сенсі Україна тоді і зараз. Різниця сильно відчувається.
І навіть не зовнішня, типу підйомників для людей на візках і електронні табло на зупинках (тролейбуси ходять за розкладом! коли таке було взагалі!), а у сенсі зручності бюрократичного життя.
1) за звичкою повернувшись ми почали думати про страховку в комерційній клініці, на нас всіх ціна питання біля 2000 баксів на рік. Але я змінила думку тоді коли ми 2 місяця чекали на вакцину від кіру і так і не дочекалися (при цьому ми мусили самі дзвонити в клініку і питати чи є вакцина). Електронний запис на сайті гос поліклініки і на другий день Вовку прищепили бельгійською вакциною безкоштовно (за Алісіну вакцинацію в приватній клініці ми сплатили 2000грн). І я так подумала... І сказала мужу, давай дамо Супрун шанс!
2) Вовка походив в приватну школу і... мені не сподобалося. Це більше було схоже на дитячій садочок ніж на школу. Так, за дітьми дивляться, люди там хороші, але чи вартує це 7000грн на місяць? Я так не вважаю. Зрештою з понеділка Вовка йде в звичайну районну школу. Я не знаю як це буде, поки що він лише приходив знайомитися з дітьми і залишився задоволений тим що 3А почав змагання з 3Б щоб забрати Вовку собі. Вовці це полестило
3) Оформлення спадщини після смерті бабусі відбулося просто саме собою. - Вам вислати поштою, чи зайдете заберете? Ось талончик, електронний запис. Ніяких черг, ніяких нервів. В Польщі з нас всю душу витрясли видаючи карти побиту. Черги, нерви, "ми загубили вашу справу". Тут все чітко, спокійно і ввічливо.
4) Добили жінки з Київводоконалу які прийшли перевіряти показники лічильників води. Їм сподобався мій ремонт! О_о Вони щиро захоплювалися дверима обитими рожевим хутром і сказали що я надихаю інших робити красу своїми руками.
Але писати треба. Я з родиною повернулася в Україну вже 4 місяці як, тобто це вже не туризм. І контраст відчувається величезний. Не в сенсі Європа-Україна, а в сенсі Україна тоді і зараз. Різниця сильно відчувається.
І навіть не зовнішня, типу підйомників для людей на візках і електронні табло на зупинках (тролейбуси ходять за розкладом! коли таке було взагалі!), а у сенсі зручності бюрократичного життя.
1) за звичкою повернувшись ми почали думати про страховку в комерційній клініці, на нас всіх ціна питання біля 2000 баксів на рік. Але я змінила думку тоді коли ми 2 місяця чекали на вакцину від кіру і так і не дочекалися (при цьому ми мусили самі дзвонити в клініку і питати чи є вакцина). Електронний запис на сайті гос поліклініки і на другий день Вовку прищепили бельгійською вакциною безкоштовно (за Алісіну вакцинацію в приватній клініці ми сплатили 2000грн). І я так подумала... І сказала мужу, давай дамо Супрун шанс!
2) Вовка походив в приватну школу і... мені не сподобалося. Це більше було схоже на дитячій садочок ніж на школу. Так, за дітьми дивляться, люди там хороші, але чи вартує це 7000грн на місяць? Я так не вважаю. Зрештою з понеділка Вовка йде в звичайну районну школу. Я не знаю як це буде, поки що він лише приходив знайомитися з дітьми і залишився задоволений тим що 3А почав змагання з 3Б щоб забрати Вовку собі. Вовці це полестило
3) Оформлення спадщини після смерті бабусі відбулося просто саме собою. - Вам вислати поштою, чи зайдете заберете? Ось талончик, електронний запис. Ніяких черг, ніяких нервів. В Польщі з нас всю душу витрясли видаючи карти побиту. Черги, нерви, "ми загубили вашу справу". Тут все чітко, спокійно і ввічливо.
4) Добили жінки з Київводоконалу які прийшли перевіряти показники лічильників води. Їм сподобався мій ремонт! О_о Вони щиро захоплювалися дверима обитими рожевим хутром і сказали що я надихаю інших робити красу своїми руками.
Ну і трохи зради, бо неможна ж без зради.
В нас кинули сосиску.
Ми проходили повз вікна і з другого поверху в нас кинули сосискою в кетчупі. Ми злякалися насправді. А потім довго думали що це було. Муж вважав, що це має до нас особистий стосунок (комусь не сподобалося що ми ходимо під вікнами), я думаю причина сварка на горі (що знову сосиски??? їж що дають! ах так?!). Але факт остається фактом. Київ - місто де в тебе можуть раптово жбурнути сосискою...
Немає коментарів:
Дописати коментар